Книга «Команда суперників. Біографія Лінкольна» Дорис Гудвин

Тематика

Історія, політика, біографія.

Про що книга

Якщо поглянути на постать президента США Авраама Лінкольна, може здатися, що він узявся нізвідки — юрист із глушини, котрий відслужив один термін у палаті представників і двічі підряд не зміг потрапити до Сенату США. Дехто каже, що його несподіване висунення у президенти — просто випадковість. Але історія показала, що успіх Лінкольна зумовлювався гострим розумом, умінням покладатися на себе, жорсткими амбіціями та неабияким ораторським хистом. Яким бачило Лінкольна його оточення? Як йому вдалося перетворити своїх суперників на потужну команду соратників?

Для кого книжка

Книга для найширшого кола читачів, зокрема, для тих, хто цікавиться американською історією та особою Авраама Лінкольна.

Чому варто купувати цю книгу

У цій книжці-біографії, заснованій на листах і щоденникових записах, авторка змальовує портрети чотирьох конкурентів, найяскравішим з яких був Лінкольн. За образом усім відомого політика у костюмі й капелюсі вона показує живу особистість, яка ніколи не втрачала віру в себе та свою країну.

Про автора

Доріс Кернс Ґудвін — біографиня, історикиня, політологиня. Десять років викладала в Гарварді політологічні курси, серед них і курс з історії американського президентства. Здобула Пулітцерівську премію за книжку «Незвичні часи: Франклін та Елеонора Рузвельти».

Книжки на схожу тематику

• "Бенджамін Франклін", Волтер Айзексон, "Наш Формат", 2019 рік.
• "Ейнштейн. Життя і всесвіт генія", Волтер Айзексон, "Наш Формат", 2019 рік.

Відгуки

Ґудвін показала Лінкольна як віртуозного політика й геніального керівника. New York Times

Це блискучий опис того, як Лінкольну вдалося сформувати команду, яка зберегла націю та звільнила Америку від прокляття рабства. Джеймс Макферсон, історик, лауреат Пулітцерівської премії

Цитати з книжки

Він тонко розумів джерела влади, якою наділений президент, мав неперевершену здатність тримати свою коаліцію недоторканною, цінував і жорстко захищав свої президентські прерогативи та мав неймовірне відчуття часу. Він успішно боровся із сильним себелюбством міністрів. Це показує, як у руках справді великого політика риси, що ми зазвичай пов’язуємо з порядністю та моральністю (доброта, чутливість, співпереживання, чесність та емпатія), стають вражаючими політичними ресурсами.

Лінкольн мав меланхолійну вдачу, що, імовірно, дісталась йому від народження. Якщо порівнювати його з колегами, то зрозуміло, що з них усіх Лінкольн мав найбільш урівноважений характер. Адже саме він розвіював тривогу колег та підтримував їхній бойовий дух завдяки талантові оповідача та життєствердному почуттю гумору. Коли обурення та суперечки загрожували самому існуванню адміністрації Лінкольна, він не допускав, щоб дріб’язкові скарги призводили до ревнощів та образ.