Книга «Листи до Фроди» Елена Макарчук

Про що пишуть листи богині кохання, коли навкруги війна

Тематика книги

Художня література, коротка проза, кохання, війна на Сході, окупація Криму.

Сюжет книги «листи до фроди» олени макарчук

«Листи до Фроди» — це історії про почуття, дружбу, понівечені долі, війну на сході, окупацію Криму, зради — коханих, матерів, батьківщини. Історії, де квітнуть соняшники над Іловайськом, любов буває у прямому сенсі сліпою, референдум робить братів ворогами, а жінки пишуть дуже відверті листи богині кохання Фроді. Це територія, де неідеальні герої та героїні ошукують себе й інших, забувають про вірність, ламають і ламаються, вдягають маски, щоб приховати свою сутність. Місце, де перетинаються грубість і тендітність, цинізм і грішна романтика, страждання і радість, безнадія і сподівання на краще.

Для кого книжка «листи до фроди»

Для широкого кола читачів, поціновувачів сучасної української літератури та короткої прози.

Чому ця книжка

Тексти Олени Макарчук — концентрат переживань і найнесподіваніших життєвих ситуацій. У цій книжці авторка зібрала історії, які вчать нас любити та цінувати життя. Тут знайдете історії про себе та своїх рідних.

Про письменницю

Олена Макарчук— українська письменниця, перекладачка віршів і прози з кримськотатарської та білоруської мов. Фіналістка конкурсу короткої прози «Як тебе не любити…» від «Коронації слова» (двічі), міжнародного конкурсу WorkStory, переможниця «Коду “українець”» від «Колізею пера», лавреатка конкурсу малої прози імені Івана Чендея.

Книжки на схожу тематику

• «Точка неповернення» Дмитро Вербич, «Наш Формат», 2020 рік
• «Вік червоних мурах», Таня П'янкова, «Наш Формат», 2022 рік

Відгуки про книгу «листи до фроди»

Настає час, коли «тіні минулого» виходять на світло й огортають майбутнє щільним щитом накопиченої мудрості. Жінки пишуть листи Фроді, в надії бути почутими. У кожної з них своє обличчя, своя доля, свій голос, своя війна — у серці й на Сході. А ще — непереможна сила любові. Ірен Роздобудько, письменниця, ілюстраторка, сценаристка Про що оповідають «Листи до Фроди»? Про всесвіт двох і про роль та місце жінки в ньому. Сучасної жінки, у чомусь сильної й витривалої, а в чомусь наївної і беззахисної. А ще про те, як у мирний дім приходить війна, як вона спотворює людські долі, змінює героїв і змушує осягнути нові сенси.Оповіді Олени Макарчук відмінні та схожі, яскраві й буденні, насичені мандрами і зосереджені в межах однокімнатної квартири. Та всі вони про звичайних людей, яких зустрічаєш щодня і з якими живеш поруч. Це невигадані історії про нас із вами. Тетяна Белімова, письменниця, літературознавиця, викладачка

Найкращі цитати книжки

Потяг сімейного життя

Зиму Ліна не любила. Особливо Новий рік. Обов’язково приїде чоловік, і обов’язково вони сидітимуть удома біля телевізора. У кращому разі підуть подивитися на міську ялинку. Скільки Ліна не пропонувала залишити малого на бабусю і відсвяткувати хоча би з друзями, з компанією дорослих, він завжди відмовлявся: «Новий рік — родинне свято». І Ліна мала годинами стояти біля плити, бо «цього дня їжі має бути вдосталь». Інколи їй здавалося, що їм обом по сімдесят років. Ні, більше. Нудно, безбарвно, прогнозовано. І подарунки... Сто перша іграшка для Тьоми, гроші — їй. Чому він завжди дарував лише гроші?! Чому хоча би раз нехай і не зовсім практичний, але милий подарунок?! Який сам купив? Але це вже була система. Вона скидалася на рельси, якими потяг сімейного життя впевнено прямував до якоїсь там станції. Питання тільки якої. Напевне, чоловік назвав би її «Стабільність» і «Всітакживуть», а Ліна — «Тимененерозумієш» і «Ятакнеможу». «Розфантазувалася: потяг, станції. Треба міняти роботу — грошей катма, зате надто бурхлива уява».

Він зник

Але трапилося непередбачуване. Денис перестав з’являтися в мережі. Спочатку день. Два. Легке здивування і тривога друзів. Обговорення в коментарях: хто що чув, хто отримував останнє (крайнє!) повідомлення, хто дзвонив і чому не бере слухавку. На третій день один з волонтерів зробив допис на його сторінці. У найкращих традиціях «зради зрадної» і давніх народних плачів: одчайдушне
примовляння «ой, сонечки», «ой, та як же ж так», «ой, та спровадили ж на вірну смертоньку», «ой, та як чужі діти, то й не жаль, а ось аби свої»... З того потоку слів Ліна зрозуміла: Денис і двоє його побратимів зникли.